До початку повномасштабної війни річковий транспорт у Кіровоградській області відігравав помітну роль у забезпеченні логістики, особливо у сфері аграрних перевезень.
Найбільшим об’єктом у цій галузі був Світловодський річковий термінал, який відкрили у 2013 році на березі Дніпра.
Це сучасний комплекс з великим елеватором, здатним одночасно зберігати до 94 тисяч тонн зерна.
Потужності прийому складали близько 5 тисяч тонн на добу, сушіння та очищення —
понад 4,4 тисячі тонн, а навантаження на річкові судна — до 5 тисяч тонн на добу.
Завдяки таким характеристикам термінал став одним із лідерів України за можливостями відвантаження продукції водним шляхом.
У 2018 році він відправив річковим транспортом понад 93 тисячі тонн зерна, що суттєво знизило навантаження на автомобільні дороги, зекономивши значні кошти на їх ремонті та сприяючи розвитку внутрішньої водної логістики.
Річкові перевезення у регіоні мали й інші перспективи. Дніпро, як головна водна артерія України, забезпечував вихід на порти Чорного моря та міжнародні транспортні маршрути.
Використання барж і буксирів дозволяло перевозити великі обсяги вантажів із меншими витратами палива та зниженим викидом шкідливих речовин у порівнянні з автотранспортом.
Окрім зерна, потенційно можна було перевозити будівельні матеріали, металопродукцію та інші вантажі, які не вимагали швидкої доставки.
З початком повномасштабної війни ситуація кардинально змінилася. Після підриву Каховської ГЕС рівень води на Дніпрі значно впав, що зробило неможливим прохід суден через окремі ділянки ріки.
Судноплавство на Дніпрі було фактично заблоковане, а маршрути через Південний Буг — закриті через бойові дії та блокаду портів Миколаєва.
Це призвело до повної зупинки річкових перевезень у Кіровоградській області. Логістичні ланцюги, які раніше включали відвантаження через Світловодськ і подальший рух баржами до морських портів, були розірвані.
Вантажі, які раніше йшли водою, тепер спрямовуються залізницею та автотранспортом, що значно збільшує витрати перевізників та навантаження на інфраструктуру.
Станом на сьогодні річковий транспорт у регіоні перебуває у стані повної паузи.
Підприємства, пов’язані з водними перевезеннями, змушені або тимчасово призупиняти роботу,
або переорієнтовуватися на інші види транспорту.
Проте потенціал галузі зберігається. Відновлення судноплавства потребуватиме значних інвестицій
та державної підтримки. Необхідно буде відбудувати зруйновані гідроспоруди, модернізувати шлюзи, відновити роботу портів, а також закупити сучасний екологічний флот, що відповідає європейським стандартам.
Після завершення війни та проведення масштабної відбудови річковий транспорт Кіровоградщини може знову стати важливою складовою транспортної системи України.
Це дасть змогу відновити економічно вигідні перевезення зерна та інших вантажів, зменшити витрати
на ремонт автодоріг і розвивати мультимодальні логістичні ланцюги, у яких річкові перевезення будуть інтегровані з залізничними та автомобільними.
У перспективі це також створить додаткові робочі місця та сприятиме відновленню регіональної економіки після війни.